Один мій друг, який живе в Голандії, написав:
“сегодня был в нашем посольстве, в Гааге. При мне пришел дедушка обычный голландский, на ломаном английском начал спрашивать работника посольства о том что хочет поехать в Харьков поболеть за Голландию и что хочет информацию о стране и городе. Работник посольства ничего не понял и послал дедушку искать на столе буклетики, а там блин один полуголые дефки. Грустно стало за все это Евро 2012. Я порылся, нашел журнальчик про 2012, дедушка был безумно рад и 10 раз переспросил: “А мне что не помогут работники?” Блин я за эти 5 минут все понял, для кого Евро, и почему живут все сборные и болельщики в Польше…”
Today we’re excited to announce BrowserID: an experimental new way of signing into websites. Our goal with BrowserID was to design something safe and easy for users and the developers. We’d love for you to try it out and let us know what you think.
Why BrowserID?
For a Web developer,…
This is a fairly coarse article. There’s a gentler version posted here.
This is a topic that has really gotten out of hand. There are all sorts weighing in these days — along with far too much jowl waggling by middle managers and idealist super hackers.
So let’s cut the shit and get…
Подивився Hollywoodland.![]()
Дуже непогане кіно. Ще одна варіація на тему брехливості життя, зображеного голівудським кіном. Чимось невловимим цей фільм нагадав мені Ed Wood, де Мартін Ландау зіграв тоді колись популярного та всіма забутого актора, Бела Лугоші, що грав у фільмах жахів.
В Hollywoodland Бен Афлек грав Джорджа Рівза, актора популярного серіалу про Супермена, який не може потрапити у “велике” кіно. Рівз крутить роман з дружиною боса студії МГМ, який власне не проти. Дружина боса Тоні Манікс утримує Рівза та оплачує його рахунки.
Ще одна відмінність від Еда Вуда - спосіб подачі матеріалу: Hollywoodland є по суті детективом. Вся дія побудована навколо розслідування смерті Джорджа Рівза, яке проводить Луіс Сімо (Адріен Броді). Розслідування перебивається короткими епізодами з життя Рівза.
Фільм загалом добре показує закулісну кухню Голівуду: інтриги, розбиті долі, трагічні і щасливі випадковості. Зовсім не те, що нам демонструють на екрані.
7/10.
Розфоловив @AleNKovch, бо спамить безбожно і перетворив мій уютненький твітер на соціальну мережу. “Подивися на того, подивися на сього”. На біса мені вони здалися?! Я Мартіна Фаулера не фоловлю, бо всеодно не встигатиму читати, а він мені якихось нецікавих малоліток пропонує.
А спочатку доставляв: простий шкільний директор сільскої школи, що завів блог в Інтернеті.
Ще й страждає на особливо тяжку форму фалометрії фоловерометрії. Але це, як я зрозумів, у нас слов’ян в крові. Щойно в черговій соцмережі з’являється якась мірка, як ми починаємо нею мірятися. Хабр, ЖЖ, ВКонтакте, Жадні класики - всі туди пішли. І ось тепер і твітером міряємось. “Хто стане моїм 300-м фоловером?” “Це мій 4000-й пост.” Всім похфіг.
І, мабуть, за паном Ковчем поsleduiють усі, хто напишуть одне магічне слово. Бо, на мою (скромну) думку, Твітер це не соціальна мережа.
Ще в мене є 2 конкуренти на unfollow, але почекаю.
Усьо.